Продолжаем подготовку к мероприятию. Откопали вот такой текст:


Ой, як у нас да на селi
Там горобець усе цвірінчав
Я в „Iнтернет” просилася
А батько мій усе не пускав.

Ну, тато мій, прошу тебе
Мені пора, пусти мене.
Проснеться матiнка моя
І що скажу тоді ії я?

А ти, доню, ось що скажи:
„Мамо моя, ти не бурчи,
А я є-mail пришлю тебе.
Мамо моя, не лай мене”.

„Доню моя, у чому річ?
Де ти гуляла цілу ніч?
Усе в „Интернетi” сиділа?
Про усі діла забула.”

„Мамо моя, я молода,
Я в „Iнтернетi” сиділа,
Бо так комп’ютер я люблю,
Мамо, не лай дочку свою.

Мамо моя, не маю слів:
Уночі дешевше же тариф.
А я є-mail пришлю тебе.
Мамо моя, не лай мене.

Помнится, в "Дневнике компьютерщика" бабка главного героя всё обещала показать ему деревню с Интернетом. Вот она, эта деревня! Правда, текст надо бы подкорректировать в направлении еще большей компьютеризации.